Інноваційний зміст навчання - теорія і практика

Викладачі кафедри української мови Навчально-наукового інституту гуманітарних та природничих дисциплін Державного університету телекомунікацій, використовуючи інноваційний підхід у навчанні, постійно працюють над теоретичною та практичною складовою у навчанні іноземних слухачів підготовчого відділення. А саме, знайомство з комунікантом розпочинається з практичної частини навчання - різних форм вітання та знайомства  українською мовою.

Мовний контакт, необхідний для досягнення комунікації (спілкування), реалізується спеціальними мовними засобами, скерованими на зав'язування, підтримання, припинення комунікації. Іншими словами, встановлення і підтримання контакту обов'язково передбачав дотримання певних норм мовної поведінки (мовного етикету) співрозмовниками — уваги до партнера, врахування його потреб, доброзичливого ставлення, тобто дотримання загальних вимог ввічливості. Отже, ввічливість є провідною спілкування.

Різні мови світу виробили спеціальні (лексичні, морфологічні, синтаксичні) засоби вираження ввічливості, спеціальні етикетні мовні формули, які утворюють у кожній конкретній мові цілу систему — мовний етикет. Це насамперед такі усталені мовні формули, що вживаються при зав'язуванні контакту між комунікантами, як формули звертань і вітань.

Мовний контакт, таким чином, повинен забезпечувати весь комунікативний акт від початку і до завершення.

Відбором етикетних мовних формул у кожній ланці мовного контакту (зав'язування контакту, підтримання контакту, припинення контакту) створюється та чи інша тональність спілкування, тобто така соціальна якість ситуації спілкування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм взаємодії комунікантів, як показник культурності, інтелігентності співрозмовників.

У європейському культурному ареалі виділяють п'ять тональностей спілкування — високу, нейтральну, звичайну, фамільярну, вульгарну.

Високою тональністю спілкування характеризується сфера суто формальних суспільних структур (на урочистих зібраннях); нейтральною тональністю — сфера офіційних установ; звичайна тональність спілкування побутує в магазині, в транспорті та ін.; фамільярна — в сім'ї, в дружньому товаристві; вульгарна тональність, тобто вживання вульгаризмів — в соціальне неконтрольованих ситуаціях.

У нашому суспільстві етикет в цілому збігається з загальними вимогами ввічливості. Все, що в межах ввічливості, є етичним, неввічливість же — синонім неетичності.

Саме тому, аналізуючи мовні засоби вираження ввічливості, ми виходитимемо з триступеневої (високої, нейтральної, фамільярної) шкали тональностей, оскільки вульгарна тональність несумісна з ввічливістю, а звичайна тональність цілком вміщається в рамках нейтральної тональності.

Формули вітання

Формули подяки

ЦІКАВО

А як вітаються в різних країнах світу?

• А найцікавішим і забавним привітанням можна назвати те, як вітаються тибетці. При зустрічі вони правою рукою знімають головний убір, а ліву руку закладають за вухо і висовують язик.
• У Франції навіть малознайомі люди при зустрічі і прощанні цілуються, по черзі торкаючись один одного щоками і посилаючи в повітря від одного до п'яти поцілунків, і кажуть: "Comment ca va", - що можна перекласти: "Як це йде?"
• В Ізраїлі при зустрічі кажуть: «Мир вам!».
• У якості привітання єгиптяни використовують жест, дуже нагадує те, як віддають честь військовослужбовці, але при цьому долоня у жителів Єгипту прийнято повертати в бік співрозмовника.
• У країнах Латинської Америки при зустрічі прийнято обніматися, навіть якщо це малознайомий або зовсім незнайомий чоловік.
• В Ірані люди бажають один одному веселощів і при зустрічі кажуть «Будь веселим!».
• У Китаї люди вітаються поклоном з витягнутими вздовж тулуба руками.
• Деякі індіанські народи при зустрічі знімають взуття, а у деяких індійських племен в Америці при зустрічі треба сісти навпочіпки. Така поза вважається наймиролюбнішою.
• На півночі Африканського континенту праву руку підносять до чола, до губ і до грудей. Це означає: «Я думаю про тебе, я говорю про тебе, я поважаю тебе». До цього дня найбільш кумедними залишаються вітання африканських племен.
• Традиційне вітання в Індії (славнозвісне Namaste) має такий вигляд: людина з’єднує долоні, притискає руки до грудей і легенько нахиляється. Слово «Namaste» походить із стародавнього санскриту і означає «Я кланяюсь Тобі».

• У Малайзії нерідко вітаються питанням: «Куди йдеш?». Черговою відповіддю служить розпливчасте: «погуляти».
• У Тунісі, вітаючись на вулиці, прийнято спочатку поклонитися, піднести праву руку до чола, потім до губ, потім до серця. «Я думаю про тебе, я говорю про тебе, я поважаю тебе» – такий сенс цього привітання.
• У Замбії під час вітання люди присідають і плескають у долоні.
• Один з найцікавіших способів привітання в Кенії. Чоловіки при вітанні танцюють національний танець Адаму. У ньому вони показують всю свою силу і змагаються, хто зможе вище підстрибнути. Вітаються вони також і з використанням рукостискання, але перед цим чоловіки обов’язково плюють на руку. Причому перший раз плюють на землю, а в другій – на руку. Якщо Ви плюнете тільки один раз і одразу на руку, то висловіть таким способом неповагу. Жінки під час привітання виконують пісню і притискають свою долоню до долоні співрозмовника.
• У Конго протягують на зустріч друзям руки і дмухають на них.
• Жителі Республіки Замбії в Центральній Африці, вітаючись, плещуть у долоні і роблять реверанс.
• У Ботсвані – невеликій країні на півдні Африки, значну частину території якої займає пустеля Калахарі, традиційне національне «Пула» перекладається як побажання: «Нехай буде дощ!»
• У Японії один одному кланяються — це цілий ритуал, більше того — мають три різновиди поклонів: «секерей» — найнижчий поклон, застосовується для найшановніших гостей; середній - під нахилом 30 °; легкий - під нахилом 15 °, в знак дружнього вітання. Вклоняючись, японці промовляють: «День настав».

Вважається, що рукостискання з’явилися ще в первісні часи. Тоді, простягаючи один одному руки, люди показували, що у них немає зброї, що вони прийшли з миром.

За іншою версією рукостискання виникло в часи лицарських турнірів. Коли поєдинок двох лицарів затягувався і було ясно, що вони рівні за своєю силою, противники під’їжджали один до одного, щоб обговорити мирний результат поєдинку. З’їхавшись, лицарі простягали руки для рукостискання і тримали їх так до кінця переговорів, тим самим захищаючи себе від можливого підступу і обману з боку супротивника. Ось чому рукостискання і зараз поширене в основному серед чоловіків.

Існує ще безліч унікальних традицій привітання. Скільки народів, стільки й культур привітань. Кожне «здрастуй» індивідуальнеі несе в собі особливий, глибокий сенс. Але, без сумніву, в якій би країні Ви не віталися, вітаючи, люди бажають тільки здоров’я, тепла, добра, світла і любові. Як би це привітання не виражалося.

Ось таке розмаїття вітань оточує нас на сьогоднішній день. Таким чином, за манерою вітати людей, можна сміливо визначити звідки родом людина, тому що різні традиції та звичаї відкладають відбиток на те, як вітаються люди в різних країнах.