Милосердя та доброта – як два крила, на яких тримається людство

Добро починається з тебе.

18 грудня 2017 року відбувся благодійний візит до спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 17 Солом’янського району, в якому взяли участь Оніщенко Дмитро Миколайович - голова  Громадської ради Солом’янської РДА, Грінченко Вадим Русланович - заступник голови Громадської ради Солом’янської РДА, Шмалій Людмила Володимирівна - асистент кафедри Менеджменту та студенти Державного Університету Телекомунікацій.

Кожен із нас вірить у новорічне диво та казку, незалежно від того, скільки тобі років. Саме тому, напередодні свята Святого Миколая Чудотворця ми відвідали вихованців школи-інтернат, щоб привітати діток із наступаючими Новорічними святами.

Нас радо зустріла директор закладу – Остапенко Лариса Іванівна та запросила пройти до актової зали, де на нас із нетерпінням вже  чекали дітки. До  малечі ми  приїхали не з порожніми руками, а привезли  заздалегідь підготовлені подаруночки. Ми знайомилися з дітьми, дарували іграшки, солодощі, мандарини.  Потім   із захопленням дивилися концерт, який для на підготували вихованці закладу.

Благодійність  — це норма життя, а не поодинокий випадок. Без благодійності, милосердя та співчуття неможливо прожити. Благодійність  потрібна усім: і тим, кому допомагають, і тим, хто допомагає.  Бачити радісні посмішки діток та їх яскраві оченята – ще один привід для того, щоб продовжувати робити добро та розуміти, що благодійна  діяльність справді дуже важлива у наш час.

Всі ми родом з дитинства… У кожного існують перші спогади про тепло маминих рук, про бабусині казки на ніч, про татові жарти та сімейні свята. Ці спогади супроводжують нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією. А що робити коли такі спогади відсутні? Нам, цілком благополучним людям, важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки або ж якщо їх позбавляють батьківських прав. І майже безпорадна істота залишається наодинці з жорстоким навколишнім світом, у якому дуже мало любові, турботи та безпеки. Адже все це мала уособлювати родина, якої у крихітки тепер не існує…Це потрібно розуміти.

Діти дитячого будинку були неймовірно  раді  бачити нас, а ми їх. Очі які сповнені надії, сподівань, щирості, відвертості, радощів це багато чого варто!

Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерево, якщо на віки – виховуй дітей.

Щиро дякуємо усім хто виявився небайдужим та долучився до цієї благочинної справи!