Діти і Інтернет

Про що ми згадуємо, коли мова заходить про безпеку наших дітей? Перелік запитань приблизно однаковий, і можна сказати, передається з покоління в покоління. Потрібно навчити переходити дорогу, не відкривати двері незнайомим, не йти з майданчика, не брати нічого їстівного у чужих людей, навчити правилам безпечної поведінки в школі, саду, ліфті, на дорозі, на вулиці... У міру того, як дитина стає більш самостійною, спливають нові «пункти» - як правило, батьки промовляють з дитиною те, чому їх самих вчили.

У дитячих садках і школах на уроках безпеки дитина вчиться тому ж, що ми вивчали двадцять років тому. І з огляду на те, що життя стало інтенсивніше - машин з кожним роком все більше, а в будь-якому торговому центрі дуже легко загубитися, завдання батьків ускладнилася, з'явилося більше тривожності - як дитині забезпечити безпеку в світі з настільки інтенсивним ритмом? До сих пір для нас безпека - це безпека в зовнішньому, реальному середовищі. І дуже мало говориться про те, що таїть в собі середовище віртуальне. При цьому середньостатистичний школяр по кілька годин на день проводить в гаджетах і Інтернеті, де різноплановий і неконтрольований з боку батьків інформаційний потік. Звичайно, про очевидне - доступі до ігрових і порнографічних сайтів батьки піклуються. На цьому все. У свідомості у більшості батьків цим небезпека інтернет-середовища обмежується.

Соціальні мережі стали вже практично невід'ємним атрибутом нашого життя. Сторінка у Фейсбуці, ВКонтакте, Одноклассниках є практично у всіх. І діти, і підлітки - не виняток. Дитина отримує практично необмежений доступ до контактів з іншими людьми. У тому числі дорослими, і підлітками, які мають негативні наміри - поширення наркотиків, задоволення сексуальних потреб. Ця частина життя існує, і вона величезна - але прихована від очей оточуючих. Будь-хто, прикрившись красивою аватаркой, може спробувати налагодити контакт з вашою дитиною. Тисячі дітей, спонукувані бажанням сподобатися, потребою бути прийнятими, вступають в листування, за якою слідує: пропозиція зустрітися, пропозиція відправити фотографію еротичного змісту і обмін такими фотографіями і матеріалами, пропозиція спробувати наркотики і розповідь «з перших рук» про те, як все це здорово, як дає відчуття повноти життя, вирішує проблеми, дає можливість вступити в «елітний клуб» і бути прийнятим, можливість «робити те, що завжди хотілося», адже батьки цього не дозволяють. Відповідальність кожного з батьків - провести розмову з дитиною. Про те, що можна побачити в інтернеті, про те, що може ховатися за аватарками незнайомих людей, про те, що вони в спілкуванні переслідують виключно свою вигоду.

У підлітковому віці дитина особливо вразлива. Тут і гормональний сплеск, і відділення від батьків, зустріч зі своїми важкими переживаннями, закоханість, перші невдачі, комплекси, конфлікти з однокласниками ... Віртуальний світ може здатися привабливим позбавленням від проблем, тут - легкість спілкування, можливість здаватися більш впевненим, можливість проявити свою сексуальність ... Ще одна неприваблива сторона віртуальної присутності в соціальних мережах - це набирає зараз величезні масштаби цькування підлітків через спеціальні сайти і профілі в Фейсбуці і ВКонтакте. Зазвичай цькування починається анонімними користувачами. На підлітка обрушується шквал повних ненависті, злості повідомлень. При цьому переслідується мета - принизити, розтоптати особистість, позбавити опори, орієнтирів. І це дуже просто зробити - цькування зазвичай буває колективне, це виглядає так само, як коли весь клас б'є і принижує одного ... Підліток переживає почуття безсилля і неможливості протистояти цьому, а якщо батьки і вчителі не знають, що відбувається, він залишається з цим один на один.

Тема цькування в Інтернеті - окрема, величезна, хвороблива, на жаль, вже є статистика про те, що кожен четвертий школяр стикається з цим в соціальних мережах ... Не всі діти справляються з подібною ситуацією. Іноді це призводить до спроб суїциду. Частина таких спроб - завершення. Батьківська відповідальність - усвідомлювати, що світ змінився. Що крім очевидних, «реальних» небезпек у вигляді інтенсивного руху на дорогах, наркотиків і чужих людей, є ще й віртуальний світ, не менше травмує і займає більшу частину життя і часу вашої дитини. Що робити? Розмовляти. Розповідати про те, що існує, що може статися, попереджати, інформувати. І знати, що ми живемо в 21 столітті, коли соціальні мережі не менш реальні, ніж те, що відбувається у дворі і в класі.

Автор: Юлія Карагодіна

---------

Підготував Котомчак О. Ю.
Посилання: http://subscribe.ru//archive/help.lifeschool/201603/07010324.html/